Бібліотека ХЛ № 85

 





Річниця народження Валер’яна Підмогильного

2 лют. 2016
День народження В.П.Підмогильного

02 лютого 2016 року – 115 років від дня народження Валер’яна (Валеріяна) Петровича Підмогильного (1901-1941), українського письменника і перекладача, одного з найвидатніших прозаїків українського "розстріляного відродження", автора роману "Місто" (1928).

 

В. Підмогильний – один з найінтелігентніших і найтонших українських письменників… він глибший Мопассана, але залюбки вживає Мопассанівський імпресіоністичний мазок і не цурається спокійної розважливості фрази Анатоля Франса чи Дені Дідро.
Валерій Шевчук
 
Валер’ян Підмогильний народився у бідній родині селян на Катеринославщині. 
У 9 років хлопчика віддали на навчання до місцевого реального училища, а по його закінченню – до університету м. Катеринослава.
За браком необхідних для навчання коштів, Валер’ян Підмогильний так і не зміг отримати вищої освіти.
Після декількох років вчителювання, письменник вирішив переїхати до Києва, де влаштувався бібліографом у Книжковій палаті, редагує статті у складі колегії журналу "Життя і революція", публікує власні новели та оповідання в газетах.
Внаслідок гніту з боку влади, літератор покидає Київ та оселяється в тогочасній столиці – Харкові, де працює на посаді перекладача у провідних виданнях. 
У 1934 р. Валер’ян Підмоги́льний був арештований через, начебто, перебування у складі терористичної організації. 
Через три роки, які він провів у таборі для ув’язнених на Соловках, за наказом НКВС Валер’ян Підмоги́льний був розстріляний.
 

Серед творчого доробку Валер’яна Підмоги́льного центральне місце посідає роман "Місто", що став справжнім відкриттям вітчизняної літератури. Написаний в модерністській стилістиці, він піднімає такі проблеми, як урбанізація, розбіжності у людських світоглядах, філософські питання буття.

Читати роман "Місто"

 

В бібліотеці проходить книжкова виставка "Життя пережите, мов шлях заболочений", присвячена 125-ій річниці від дня народження Валер'яна Підмогильного

 

У невеликій автобіографічній замітці Валер’ян Підмогильний так підсумував свій шлях:
"Очевидно, є люди, що своє життя можуть згадувати, як суцільну смугу радості. Є люди, життя яких насичене і радостями, і печалями. Можливо, ці люди найщасливіші, бо справжнє щастя може відчути той, хто зазнав горя. Я оглядаюсь на пережите. Де мої радощі? Життя пережите, мов шлях заболочений. Шлях, що ним не йдуть, а бредуть, повільно пересуваючи ноги, не в силі скинути важкий налип багна. Стомлений у першому кроці, знеможений у подальших, я шукаю світлої плями на пройденому шляху і не знаходжу…".