145 років від дня народження Лесі України
25 лют. 2016
Річниця народження Лесі Українки 25 лютого 2016 року – 145 років від дня народження Лесі Українки (справжнє – Лариса Петрівна Косач-Квітка) (1871-1913), української письменниці, громадського діяча
"Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я…"
Л.Українка
"Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом, – писав Максим Рильський, – то найвідповідніше слово було б – боротьба".
Іван Франко про Лесю Українку: "Це талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності… Її поезія – то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна".
Шановні читачі! Запрошуємо вас до бібліотеки відвідати книжкову виставку "Леся Українка – славетна дочка України"
25 лютого 1871 р. в невеликому дерев’яному будиночку на окраїні Новограда-Волинського народилася наша велика поетеса – Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). Здається, вона народилася для щастя, стільки талантів дав їй Бог, але життєвий шлях виявився важким, тернистим, переповненим фізичного болю і душевних мук.
Невичерпним джерелом її життєвого і творчого шляху була велика родина Косачів і Драгоманових, які з великим ентузіазмом, любов’ю, наполегливістю плекали, леліяли талант майбутньої поетеси. Батько, мати, брати Михайло і Микола, сестри Ольга, Оксана, Ізидора – це тихий Лесин світ, у якому вона жила і зростала.
Її батько, Петро Антонович Косач, був поміщиком, володів землею в Чернігівській, Волинській і Полтавській губерніях.
Мати Лесі - Ольга Петрівна – відома українська письменниця – Олена Пчілка. Вона прищепила Лесі любов до рідної мови.
Величезний вплив на Лесю Українку мав її дядько Михайло Драгоманов, який у 1861 році разом з Тадеєм Рильським і Петром Косачем ніс труну з тілом Тараса Григоровича Шевченка.
Леся відрізнялася лагідною вдачею, працьовитістю, винятковими здібностями до науки, поезії, музики.
Апофеозом творчості Лесі Українки була "Лісова пісня", драма-феєрія, написана влітку 1911 року. "Вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша", – писала Леся Українка матері.
Цей геніальний твір Леся Українка написала "у самісінькій Колхіді", в Кутаїсі, де колись "арготавти золотого руна добували на річці Ріоні, бо тоді там був золотий пісок", - писала Леся своїй матері.
І згадувала волинські ліси, урочище Нечімне біля села Скулин, садибу дядька Лева, що жив біля озера, похилену вербу і велетенського дуба.
"Лісова пісня" написана за 10-12 днів, в тому "непереможному стані" "творчого божевілля", після якого довго доводилось опритомнювати, яке так дорого обходилось її здоров'ю.
Устами героїні "Лісова пісня" Л.Українка стверджує:
Ні я жива! Я буду вічно жити"
Я в серці те, що не вмирає!
"Як умру, на світі запалає
покинутий вогонь моїх пісень,
і стримуваний пломінь засіяє,
вночі запалений, горітиме у день."
Л.Українка.