Легенда "Чому пес живе коло людини?"
"Чому пес живе коло людини?"
(легенда)
(за С. Плачиндою)
Давно, дуже давно пес жив собі самітний. На кінець надокучило йому все самому блукати в лісі й вирішив собі знайти друга-товариша, з яким би жив. Але хотів, аби його товариш був найсильніший з усіх тварин.
Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес до нього й каже:
– Вовче, брате, жиймо разом!
Вовк відповів:
– Чому би ні!
Почали жити разом.
Раз, як ночували в лісі, почув пес якийсь шелест і почав трястися-боятися. Розбудив вовка, а той йому каже:
– Будь тихо, бо прийде ведмідь та з’їсть нас!
Тоді здогадався пес, що ведмідь сильніший за вовка. Пішов до ведмедя й каже:
– Ведмедю, братику, жиймо разом!
– Коли разом, то разом, – відповів ведмідь.
Минула коротка доба. Раз на зорях почув пес якийсь шелест і почав боятися. Пробудився ведмідь та й сказав:
– Затягнімся в корч, бо ще надійде лев та роздере нас обох!
Подумав пес, що лев має бути сильнішим. Лишив ведмедя й пішов до двору короля лева.
– Леве, Леве, королю звірів, жиймо разом!
– За слугу прийму тебе, – відповів лев.
Пес залишився з ним. Раз так понад вечір зачав пес боятися й зачав вити, гавкати. Вибіг лев з палати й каже йому:
– Мовчи, бо ще надійде людина й застрілить нас обох!
Пес замовк, але зараз здогадався, що та людина має бути сильнішою, коли її лев боїться. Пішов пес до людини і пристав до служби в неї. Від того часу й живе пес з людиною.
